Після терористичного акту, який стався у у концертному залі «Крокус Сіті Хол» у Підмосков’ї 22 березня 2024 року, російська пропаганда організовано і цілеспрямовано почала безпідставно звинувачувати Україну у скоєнні цього злочину. Не зупинило пропагандистів навіть те, що відповідальність за скоєння теракту взяло на себе терористичне угрупування ІДІЛ, яке не має до України та українців жодного відношення.

Для аргументації цих звинувачень російська пропаганда використовує кілька основних наративів:

Українська розвідка найняла ІДІЛівців, які вчинили теракт у Підмосков’ї;

Українці самі вчинили теракт у Підмосков’ї, але зробили вигляд, що це ІДІЛ;

Українці-терористи, і теракт у Підмосков’ї – продовження розпочатої ними війни;

Британська розвідка руками українців вчинила теракт проти цивільних жителів Росії;

Україна влаштувала теракт у Підмосков’ї за допомоги США;

Україна перенесла війну до Москви, влаштувавши там теракт;

Українці з 2014 плекають тероризм, і теракт у Підмосков’ї – логічне продовження цієї діяльності;

Теракт у Підмосков’ї – помста українців цивільним росіянам за дії російської армії в Україні;

Україна фінансує ісламських терористів;
Україна – держава–терорист.

Високопосадовці та слідчі органи РФ розпочали офіційно розповсюджували подібні неаргументовані звинувачення.

Зокрема:

23 березня 2024 року “президент” РФ Володимир Путін у своєму зверненні до росіян заявив, що терористи, які вчинили теракт у Підмосков’ї, рухалися в бік кордону з Україною, де на них вже чекали їхні спільники.

5 квітня 2024 року слідчий комітет РФ розповсюдив прес-реліз, в якому стверджується, що в мобільних телефонах терористів начебто знайшли фото української державної символики. В прес-релізі міститься твердження, що знайдені дані можуть свідчити про зв’язок теракту зі «специальной военной операцией», яку Росія проводить в України.

26 березня 2024 року голова ФСБ Олександр Бортніков заявив про начебто причетність України до теракту у Підмосков’ї.

3 квітня 2024 року секретар Радбезу РФ Микола Патрушев заявив, що «слід» терористів, які вчинили теракт у Підмосков’ї, веде до України, яка “знаходиться під впливом США”.

Для розповсюдження цих заяв були задіяні основні державні телеканали та інформаційні платформи РФ, зокрема:

провідні російські інформагенції «РИА Новости», «ТАСС», «Интерфакс»; найпопулярніші загальнонаціональні російські видання онлайн-видання такі як «Коммерсант», «Известия», «Ведомости», «Комсомольская правда»; державні та приватні мовники, такі як ВГТРК, Russia today, радіо «Супутник», НТВ та інші телерадіокомпанії, які мають велику аудиторію на території РФ.
Окрім цього, в поширенні цих наративів та закликів брали участь телеграм-канали відомих російських телеведучих та лідерів думок, які налічують сотні тисяч підписників. Інструментами розповсюдження інформації слугують не тільки цитати спікерів, але й спеціально створені картинки, так звані «меми». Наприклад, таке зображення було розміщено в телеграм-каналі одного з російських телеведучих Сергія Карнаухова, який налічує 140 тисяч підписників:

До поширення цих наративів також були долучені російські соцмережі ВКонтакте та Однокласники, популярні російські стримінгові та пошукові платформи – Rutube, Яндекс Дзен, Smotrim.ru.

Всі ці звинувачення не спираються на докази, розраховані на маніпуляції емоціями росіян, щоб ще більше розпалити ненависть до українців. Всі ці заяви стали новим способом обґрунтування закликів до геноциду українців та надання морального дозволу на скоєння воєнних злочинів і злочинів проти людяності на території України.

З метою вже підбурювання до скоєння міжнародних злочинів російська пропаганда використовує наступні наративи:

Треба знищити українську державність як відповідь на теракт у Підмосков’ї;

Україна влаштувала теракт у Підмосков’ї, і тепер в якості помсти треба знищити українські міста;

Українці – терористи, з ними не можна вести ніяких перемовин;

Не треба проявляти співчуття до українців, вони несуть колективну відповідальність за теракт у Підмосков’ї;

Щоб “звільнити” Харків та Київ від терористів, треба скинути на ці міста ядерну бомбу;

Україну треба знищити через те, що вона влаштовує теракти в Росії та над власними громадянами;

Треба «стереть с лица земли» українські міста, тому що терористи не заслуговують на гуманне ставлення; Росіяни мають масово йти воювати, щоб помститися Україні за теракт у Підмосков’ї;

Треба знищити все керівництво України та всіх заможних людей в Україні, щоб терористична держава Україна припинила існувати;

Треба поквартально зносити Харків, там залишилися тільки терористи, «нормальні» люди вже давно виїхали звідти в Росію.

Окрім цього, російська пропаганда почала активно використовувати вигаданий раніше наратив про те, що Україна – це терористична держава УГИЛ. Абревіатура УГИЛ російською мовою розшифровується як «Украинское государство Ивано-Франковска и Львова». Ця маніпуляція викорстовує гру слів, тому що російською мовою «УГИЛ» звучить майже так само як абревіатура ісламської держави «ИГИЛ».

Подібні порівняння створюють в свідомості громадян додаткові негативні асоціації, які на підсвідомому рівні мають пов’язувати українців з агресивними ісламістськими терористами. В ефірах російських телеканалів та на сторінках російських медіа після вчинення теракту почав активно розповсюджуватися меседж про те, що «УГИЛ и ИГИЛ» – це одне і те саме.

Популярні телеведучі, громадські діячі, чиновники та лідери думок, які раніше системно закликали до геноциду українців, активно підключилися до розповсюдження цих звинувачень та нових закликів.

У поширенні вищевказаних наративів брали участь:

Медвєдєв Андрій Андрійович (Медведев Андрей Андреевич), телеведучій, депутат Московської міської думи;

Гаспарян Армен Сумбатович, радіоведучий, письменник, блогер;

Євстаф’єв Дмитро Генадійович (Евстафьев Дмитрий Геннадиевич), політолог;

Карнаухов Сергій Сергійович (Карнаухов Сергей Сергеевич) телеведучій;

Кедми / Казаков Яків Йосипович (Яков Иосифович), військовий експерт;

Ключенков / Мардан / Лелека Сергей Александрович (Сергій Олександрович) – телерадіоведучий;

Прилєпін  Євген Миколайович / Захар (Прилепин Евгений / Захар) Николаевич – письменник, громадський діяч;

Симоньян Маргарита Симонівна (Симоньян Маргарита Симоновна) – телеведуча;

Скабєєва Ольга Володимирівна (Скабеева Ольга Владимировна) – телеведуча;

Соловйов Володимир Рудольфович (Соловьев Владимир Рудольфович) – телеведучий;

Всі ці дії наразі активно продовжуються та відбуваються паралельно зі значним посиленням обстрілів і бомбардувань цивільних об’єктів в Україні, які можна пов’язати з “відповіддю” на теракт у Підмосков’ї.

Так, 4 квітня 2024 Харківська обласна прокуратура виявила на частині російського дрону, яким атакувалися цивільні об’єкти, напис «За Крокус сіті холл». «Крокус сіті холл» – це назва концертного залу у Підмосков’ї, в якому безпосередньо відбувся теракт 22 березня 2024 року.

Окрім цього Міноборони РФ заявляє про збільшення кількості бажаючих вступати до ЗС РФ з метою помститися за теракт.

3 квітня 2024 Міністерство оборони РФ повідомило, що за останній тиждень в Москві та інших російських містах суттєво зросла кількість добровольців, які хочуть вступити на контрактну службу до збройних сил РФ. За інформацією відомства, щоденно до 1700 людей приходять до пунктів відбору, при цьому більшість добровольців в якості основного мотиву вказує бажання помститися за загиблих у теракті, що відбувся в Підмосков’ї 22 березня 2024 року.

На думку аналітиків КПГ, завідомо неправдиві звинувачення України в теракті є цілеспрямованою державною політикою. Нічим не обґрунтовані звинувачення українців в скоєнні жорстокого теракту проти цивільних дають росіянам додаткову мотивацію та моральний дозвіл для ведення агресивної війни та повного знищення українців за національною ознакою .

Основна мета таких звинувачень – виправдання повного знищення українського народу, додатковий привід для нової хвилі ескалації агресивної війни в Україні та збільшення кількості добровольців ЗС РФ, які під впливом нової хвилі мови ненависті до українців активно вступають на контрактну службу.

У додатку 1 можна знайти приклади висловлювань, в яких використовуються наративи з виправдання геноциду українців